Що буде з українцями після закінчення тимчасового захисту в ЄС і як залишитися

Повномасштабне вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року стало причиною найбільшої міграційної кризи в Європі з часів Другої світової війни. Мільйони українців були змушені залишити свої домівки, шукаючи прихисток в інших країнах. Ця безпрецедентна хвиля міграції породила безліч питань як для самих біженців, так і для країн, які їх прийняли. Лише за офіційними даними ООН, станом на початок 2026 року кількість українців, які отримали тимчасовий захист та аналогічні йому дозволи на проживання в європейських країнах, сягнула показника в 5,3 млн.

Українці, які опинилися поза межами рідної країни, стурбовані невизначеністю та кількістю викликів, із якими вони стикаються за кордоном. Найважливішим є тривалість легального перебування в Європі. І хоча Рада ЄС ухвалила рішення, згідно з яким тимчасовий захист продовжено, українців турбує подальше планування життя та перспектива залишитися в Європі після війни.

Рішення Ради ЄС про продовження тимчасового захисту до 4 березня 2027 року стало ключовим і надало біженцям з України впевненості в легальності правового статусу на найближчі роки. Цей крок засвідчив солідарність об’єднання з Україною та її громадянами, які змушені були покинути свою державу через війну.

Директива про тимчасовий захист 2001/55/ЄC, як і рішення Ради ЄС, є обов’язковими для всіх 27 країн-учасниць Європейського Союзу. Для українців це означає, що продовження статусу стосується всіх біженців, які отримали захист у будь-якій країні ЄС. Країни, що не входять до об’єднання, ухвалюють власні рішення, але часто координують свою міграційну політику з Євросоюзом. Так, Швейцарія також оголосила, що продовжує захисний статус для українців до березня 2027 року.

Попри загальне позитивне налаштування, окремі країни все ж внесли певні коригування у внутрішні правила, що стосуються умов перебування, соціальних виплат і стимулів до працевлаштування. Саме ці зміни, а також риторика посадових осіб вплинули на загальний настрій серед українців. Наприклад, Польща, що з початку повномасштабної війни прийняла найбільше біженців, з 2024 року декілька разів коригувала систему оплати та правила проживання в центрах захисту.

Загалом наявна у європейських країнах тенденція до скорочення соціальних виплат і надання безплатного житла свідчить про спрямованість на індивідуальну інтеграцію та працевлаштування українців. Вимоги стають дедалі суворішими, проте основні права — на перебування та працю — не скасовуються.

Допомогу продовжує надавати Німеччина, але також подеколи лунають заклики позбавити українських біженців соціальних виплат, щоб заохотити останніх до працевлаштування. Активовано програми з вивчення німецької мови для біженців, що є важливим чинником під час пошуку роботи. Іншою країною, яка поступово переглядає програми захисного статусу, є Чехія. Активно обговорюються можливості надання біженцям житла з самостійною його оплатою.

Уряд Ірландії, який на початку війни надавав суттєву допомогу біженцям, через деякий час зменшив соціальні виплати новоприбулим і обмежив строки користування безкоштовним державним житлом, щоб зменшити навантаження на бюджет. У багатьох українців такі зміни викликали розчарування та вплинули на загальний настрій спільноти.

Офіційних заяв від ЄС чи окремих країн об’єднання про те, що тимчасовий захист не буде продовжено після березня 2027 року, не надходило. Проте питання активно обговорюється на різних рівнях. Цілком можливо, що, в разі якщо війна триватиме, буде розроблятися індивідуальний підхід до надання статусу тимчасового захисту. Рідко, але подекуди в інфопросторі можна зустріти думки щодо того, що військові дії на території України більше не класифікуватимуться як надзвичайна ситуація, а будуть розглядатися в контексті стандартної міграційної політики.

Утім найчастіше йдеться про заходи, що сприятимуть, з одного боку, поверненню в Україну громадян на добровільній основі та, з другого боку, розробленню довгострокових умов перебування в ЄС через класичне оформлення посвідки на проживання (ПНП).

Питання про те, що станеться зі статусом тимчасового захисту в Європі після завершення війни, українців хвилює найбільше. Поки що однозначної відповіді на нього немає. Автоматичної втрати статусу одразу після закінчення війни, скоріше за все, не відбудеться, оскільки Директива 2001/55/ЄC передбачає поступове припинення дії захисту (від 1 до 12 місяців).

Перехідний період буде потрібний для організації повернення українських біженців додому, завершення їхніх поточних справ або для легалізації перебування за іншими підставами. Рішення про припинення дії тимчасового захисту буде ухвалюватися Радою ЄС.

І процес конвертації тимчасового захисту, і отримання ПНП за іншими підставами вже зараз помалу відбуваються в кожній із країн Європи. Прикладом може стати Німеччина, де можливе найшвидше прийняття постанови про спрощене отримання виду на проживання для працевлаштованих українців. Зважаючи на ступінь інтеграції біженців, може бути запущено процедуру оформлення статусу постійного резидента. Проте у переважній більшості держав ЄС період перебування на підставі тимчасового захисту не зараховується у строк осілості для ПМП.

Щодо соціальної підтримки її розмір поступово скорочується у багатьох країнах (Польща, Чехія, Ірландія, ін.). А після перехідного періоду доступ до виплат і пільг, імовірно, буде закрито. Якщо врахувати загальну невизначеність щодо майбутнього та неминучі зміни в політиці, ключовою для українців із тимчасовим захистом стане рекомендація підготуватися до післявоєнного періоду якомога раніше.

Закінчення статусу тимчасового захисту вимагатиме від українських біженців вжиття конкретних заходів. Для багатьох найбажанішим варіантом стане повернення додому. Для цієї категорії українців актуальним буде коректне закриття юридичних питань, наприклад припинення договорів оренди, зняття з обліку у соціальних відомствах, щоб уникнути боргів чи звинувачень у неправомірному отриманні соціальної допомоги. У деяких країнах достатньо просто не продовжувати статус, але більш коректно подати заяву про повернення.

Варто розуміти, що виїзд означатиме втрату статусу. Повернутися до країн ЄС можна буде лише на загальних підставах через оформлення типових віз і тимчасових посвідок. Тобто права, які надавалися захисним статусом, автоматично скасуються, і подальші міграційні процедури регулюватимуться звичайними законами. Важливим аспектом стане й готовність зустрітися з певними складнощами в Україні, адже для відновлення та стабілізації країні буде потрібен час.

Іншим варіантом стає зміна поточного статусу на інший, більш стабільний. Українські біженці можуть залишитися в Європі, якщо працевлаштуються, одружаться, оформлять студентський вид на проживання або відкриють свій бізнес. Процедура зміни типу посвідки на перебування передбачає подання запиту до міграційного органу країни проживання. Відповідно до підстави, яку ви зазначите, вам потрібно буде надати повний перелік документів, що будуть її підтвердженням, — трудовий контракт, свідоцтво про шлюб, довідку навчального закладу про зарахування тощо.

Якщо дозволяє кваліфікація, можна отримати блакитну карту ЄС. Для багатьох вакансій знадобиться володіння державною мовою та нострифікація диплома. Не слід викреслювати й спосіб залишитися в Європі через отримання статусу біженця (міжнародного захисту). Цей процес вимагатиме терпіння, оскільки кожний випадок розглядається індивідуально та потребує зовсім інших документів, ніж тимчасовий захист.

Українці можуть обрати переїзд до інших країн, що не входять до ЄС. Популярними напрямками можуть стати Сербія, Чорногорія, Канада, США тощо, але з огляду на зміни, що відбуваються, слід бути максимально уважними до умов отримання візи.

Легальне перебування в ЄС доступне й ще в один спосіб — через оформлення паспорта Євросоюзу. В цьому разі непотрібно отримувати ПНП, неактуальною стає також умова оформлення дозволу на працю. За програмами, що діють у декількох державах ЄС, українці можуть стати громадянами в строк від одного року.

Перехід від тимчасового захисту до іншого статусу в країнах ЄС супроводжується певними ризиками. Наприклад, українські біженці мають доводити здатність самостійно себе забезпечувати, тобто показувати отримання доходу визначеного розміру. У реаліях сучасного ринку праці Європи це складно, оскільки офіційний поріг зарплат у тій чи іншій галузі доволі високий.

Проблемою може також стати пошук відповідної вакансії. Адже, наприклад, в Польщі вільних робочих місць багато, але українці здебільшого можуть претендувати на виконання фізичної праці, оскільки вона не вимагає вільного володіння польською мовою та не потребує визнання дипломів. Мовний бар’єр часто стає перешкодою на шляху до отримання роботи.

Якщо статус тимчасового захисту буде припинений, а перехід на новий тип посвідки на проживання не відбудеться, можна потрапити у пастку нелегального перебування. Це небезпечно, оскільки означає скасування прав із подальшою забороною на в’їзд до ЄС та країн Шенгенської зони. Нелегали можуть бути оштрафовані на значну суму та депортовані з території держави перебування. У майбутньому навіть отримання туристичної візи може стати проблемою.

Чекати до останнього моменту не варто. Якщо до ваших планів входить довгострокове проживання за межами України, критично важливим стає зміна статусу вже зараз. Процедура оформлення нової посвідки вимагає часу, строк надання варіюється й подекуди може сягати року. Рекомендуємо не зволікати, почати готувати документи та звернутися за юридичною консультацією для запобігання помилкам.

Планування майбутнього після війни базується на активних діях. Ви можете вивчати іноземну мову, підтверджувати кваліфікаційний рівень або ж активно шукати вигідну вакансію. Найпростішим легальне перебування в будь-якій із 27 країн Євросоюзу є для тих, хто має паспорт ЄС.

Як показує практика, більшість із тих, хто оформив другий паспорт ЄС, до консультації зі спеціалістом не знали, що мають право на участь у спрощених програмах оформлення громадянства. Тож перед тим, як приймати рішення про зміну типу посвідки або переїзд до держави поза межами ЄС, рекомендуємо записатися до юриста EU.RO Group, який одразу перевірить ваше право на участь у процедурі.

У разі відповідності критеріям (які зазвичай підходять для переважної більшості українців) ви матимете можливість оформити другий паспорт у строк від 12 до 18 місяців. Перевагою скорочених процедур набуття громадянства ЄС є відсутність вимог до інтеграції та проживання в державі — як до, так і після надання статусу.